Вони воювали за Україну

        ШУХЕВИЧ Роман, с. Осипа-Зиновія і Євгенії (пл. псевд. “Шух”; псевд. “Дзвін”, “Роман Лозов­ський”, “Тарас Чупринка”, “Степан”, “Тур”, “Туча”, “Щука” і ін; 30.06.1907, м. Львів – 5.03.1950, с. Біло­гор­ща, тепер частина м. Львова). 1 курінь ім. П. Са­гай­дач­ного, 7 курінь ім. кн. Льва, 1 курінь УСП ім. Ф. Че р­ника, 3 курінь УСП “Лісові чорти”, 10 курінь УСП “Чорноморці”. Навчався у Акаде­мічній гімназії та її Філії у Львові (1917-1925). Бойовий референт Крайової Екзекутиви Західних Українських Земель (1930-1934), член штабу “Карпатської Січі” (1938-1939), заступник міністра оборони Укра­їн­ського Державного правління (1941), Голова Про­во­ду ОУН на українських землях (1943-1950), Головний Командир УПА (1943-1950), Голова Генерального Секретаріату УГВР (1944-1950), генерал-хорунжий УПА (1946). Лицар найвищих нагород УПА – Золотого Хреста бойової заслуги 1 кл. та Золотого Хреста заслуги. Посмертно іменований Гетьман­ським пластуном-скобом. Загинув героєм у бою з большевиками. Дж. і літ.: Дем’ян Г. Головний Командир УПА генерал-хорунжий “Тарас Чупринка” // Визвольний шлях. – 1997. – Кн.2. – С.243–245; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.39–40; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943–49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.133–134.

У Львові віднайдено один з найстаріших пластових прапорів

7 червня 2007 року, представники «Пласту – Національної скаутської організації України» та «Товариства пошуку жертв війни «Пам’ять» у підвалі  львівського будинку відшукали перший пластовий прапор, що пошитий 1927 року.
 Прапор було посвячено 22 червня 1929 року у львівському Соборі св. Юра. З того часу його використовували для репре- зентації пластового куреня «Лісові Чорти».
  З початком Другої світової війни прапор було передано на зберігання тітці одного із членів куреня «Лісові Чорти» Олександрі П’ясецькій-Процишин. Кожен пластовий прапор складається із вишитої пластової лілейки та символів Пласту з одного боку та відзнак певного куреня з іншого. Побоюючись репресій із боку радянської влади, у 1947 р. прапор було розшито навпіл. Частину прапора із пластовою символікою, що містить тризуб, п. П’ясецька-Процишин та подружжя Старосольських заховали у підвалі одного із львівських будинків.
  У 1989 році під час візиту до Львова племінник п. П’ясецької-Процишин Олексій забрав другу сторону прапора до США, де він зберігається і до сьогодні. Після його візиту до України у 2006 році розпочалися пошуки прапора, адже із трьох осіб, що ховали його у 1947 р., живою залишилася лише п. Людмила Старосольська, котрій зараз майже 88 років.
  Пані Старосольська, попри поважний вік, зуміла безпомилково пригадати і описати місце заховання прапора – точну адресу будинку, розміщення підвалу і саме місце, де було закопано прапор. Завдяки згоді теперішніх власників підвалу прапор було знайдено у вказаному місці. У пошуках також сприяли Управління сім’ї, молоді та спорту та Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять».
  Для широкого загалу прапор буде доступний після реставрації. Спочатку його експонуватимуть у вересні у Львівському історичному музеї на виставці, присвяченій 85-літтю куреня «Лісові Чорти», а потім у Музеї історії визвольних змагань.

ГАСИН Олекса (Олександр), с. Івана і Катерини Корінець (псевд. “Вовк”, “Дор”, “Лицар”, “Сук”, “Чорнота”; 18.07.1907, с. Конюхів Стрийського р-ну Львівської обл. – 30.01.1949, м. Львів). 5 курінь ім. Ярослава Осмомисла (Стрий), організатор 40 куреня ім. полк. І. Черняти (Конюхів), 2 курінь УСП Загін “Червона Калина”, посмертно іменований гетьманським пластуном скобом. Закінчив Стрийську гімназію, студент землемірного відділу факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931–1935, з перервами через арешти). Член Укра­їнської Військової Організації (УВО), в ОУН від 1929. Організаційний референт окружного проводу ОУН Стрийщини, згодом окружний провідник (кін. 1933 – 01.1934, 1936). Крайовий провідник (друга половина 1934 – поч. 1935), організаційний референт Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (ЗУЗ, 1935). В’язень табору у Березі Картузькій (1935), опісля зосередився на військовій роботі, виїхав за кордон, де співпрацював у цій ділянці із Провідником ОУН Євгеном Коновальцем. У 1940-1941 – член Революційного Проводу ОУН, заступник шефа повстанського штабу і керівник ряду військових вишколів у Кракові. Державний секретар (заступник міністра) військових справ Українського Державного Правління Ярослава Стецька (1941). В’язень ґестапо у Дрогобичі, звільнений звідти боївкою Служби Безпеки Костя Цмоця. Військовий референт Проводу ОУН (1943, кін. 1945-1949), член Проводу ОУН (1947-1949), шеф Головного військового штабу УПА (12.1943–01.1944, кін. 1945–01.1949). Полковник УПА, посмертно підвищений до ступеня генерал-хорунжого. Загинув на вулиці Львова неподалік головної пошти – у безвихідній ситуації застрілився, щоб не потрапити до рук ворога. Дж. і літ.: Дем’ян Г. Дем’ян Г. Генерал УПА Олекса Гасин-“Лицар”. – Львів, 2003; Пластуни у визвольних змаганнях. – Нью-Йорк, 2002. – С.9; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943–49. Довідник. – Нью-Йорк, 1994. – С.72­73.

У Львові відкрили меморіальну таблицю Олександру Тисовському

19 квітня, о 17.00 у Львові відбулось урочисте відкриття меморіальної дошки трьом видатним громадським діячам: композиторові Анатолю Вахнянину, літературознавцю і голові НТШ у Львові Кирилу Студинському та основоположнику й організатору Пласту Олександру Тисовському.
Меморіальна дошка знаходиться в будинку № 15, що на вулиці Глібова. Саме в цьому будинку проживали вищезгадані троє діячів в 1908 – 1944 роках і тут же відбулися перші зібрання Наукового Товариства ім. Шевченка та перші сходини пластового гуртка Олександра Тисовського.
Під час відкриття хор Львівської державної консерваторії ім. М Лисенка виконав твори українських композиторів, в тому числі й твори Анатолія Вахнянина.
На відкриття меморіальної дошки прийшло коло шістдесяти людей, в тому числі близько двадцяти пластунів.
Тетяна Яремкевич,
прес-служба Львівського осередку Пласту